Для одного клієнта було потрібне обладнання для виготовлення сумішей, які зазвичай називають спортивним харчуванням. Замовлення в мене було разове. Можливо, хтось «під чорним прапором» робив таке харчування, хоча лінія була досить універсальною й дозволяла багато чого. Але зараз не про це. Потім доля звела з людиною, яка працювала на цій лінії. Як виявилося, певний час на ній справді робили протеїнові коктейлі з добавками на замовлення. Усього для двох не пов’язаних між собою (начебто?) замовників. Куди замовники потім їх дівали, продавали самі чи під чиєюсь маркою — невідомо. Один купував у десятикілограмових безликих багатошарових паперових мішках, а другий привозив картонні бочки й забирав у них як ваговий товар. А я із цією людиною, яка складала рецептуру, певний час займався складанням сумішей: у нього добре було з практикою процесу, у мене — з математикою, за якою все це розраховується. Він відкрив свою невелику справу, теж робив спортивне харчування для фітнес-центрів. Раніше у власника була якась програма, що стояла на комп’ютері начальника, де він і рахував; бази для нього хтось уже вніс. А тепер він хотів робити це сам. Знань із програмування — нуль, але були рецептури, які він «здер», поки працював. Проте деякі компоненти, з яких усе робилося, були недоступні, треба було вчитися замінювати й рахувати. Цим ми й зайнялися.
Сама задача найоптимальнішого складання суміші є тривіальною задачею лінійного програмування.
Наведу приклад задачі, дуже «рафінований» приклад. У вас є, скажімо, компонент «А», у якому 80% протеїну, 10% крохмалю й 10% клітковини. Компонент «В», у якому 5% протеїну, 85% крохмалю й 10% цукру. Компонент «С», у якому 1% протеїну, 8% крохмалю, а решта, 91%, — клітковина.
Вам потрібно скласти суміш, у якій не менше 30% протеїну, не менше 30% клітковини, не менше 20% крохмалю, але не більше ніж 2% цукру.
Для розв’язання цієї задачі ви можете використати вбудовані засоби Excel, можна написати програму або найняти того, хто її напише. Але в будь-якому разі в готовому продукті будуть використані методи лінійного програмування. Такі задачі регулярно розв’язуються в комбікормовій промисловості, коли відомі необхідні показники суміші. Тобто існує кимось укладена таблиця з даними, скажімо, для щойно вилупленого індичати конкретної породи або групи порід, наприклад важких кросів (це найбільші й найважчі індики): скільки йому треба протеїну, у яких межах має бути вміст клітковини, яким має бути такий показник, як обмінна енергія, скільки яких вітамінів. А задача технолога — поставити у відповідність бажаному реальний рецепт, найближчий до ідеалу, плюс обов’язкова мінімізація вартості, якщо тільки ви не живете у всесвіті, де комунізм переміг. Для цього існує маса програм для розрахунку комбікормів. Якщо введете запит «програма для розрахунку комбікорму», отримаєте масу посилань. Безкоштовних таких програм я не бачив: маю на увазі зі зручним функціоналом і, що важливо, з базою даних про склад компонентів, мінеральних і вітамінних комплексів.
Для харчопрому й спортивного харчування програми аналогічні: принцип розрахунку той самий, різниця у вхідних показниках суміші та використовуваних компонентах. У принципі такі самі програми й для розрахунку сумішевих вибухових речовин і дизайнерських наркотиків. Різниця у вхідних показниках і компонентах. Звісно, за відсутності перехресних хімічних реакцій компонентів. Але ніхто й не казав, що користуватися зможе будь-який дурень.
Повертаючись до харчопрому й комбікормів. Дехто запитує: а як же медична або, для комбікормів, ветеринарна освіта? Вона була потрібна тому, хто складав показники суміші. І буде потрібна тому, хто веде конкретного хворого, спортсмена або коров’яче стадо: їм потрібні нюанси. А коли суміш робиться не індивідуально для конкретного споживача — у сенсі не конкретного покупця, а організму, який її споживатиме, — маса нюансів нівелюється, усереднюється.
Тому якщо у вас немає конкретної програми, але є розуміння, що треба отримати на виході й що у вас є на вході, то цей бар’єр уже можна подолати.