Свого часу це була для мене дуже цікава книга, коли я все це вивчав, будучи студентом фізико-технічного факультету. Є книги про генератори високої та надвисокої напруги, я їх теж викладав, але просто напруга й імпульсна — це різні речі. Для деяких цілей потрібен саме імпульс, причому із заданими характеристиками.
Як приклад для ентузіастів-неспеціалістів — азотний лазер. Це лазер ультрафіолетового діапазону, один із тих, які часто повторюють аматори. Особливість його накачування в тому, що високовольтний імпульс не повинен бути довшим за 40 наносекунд — це 0,04 мікросекунди, інакше він не працюватиме, а краще — коротшим. А це зовсім інша схемотехніка, ніж у генераторів високої напруги, які дають постійний потенціал.
Моя схема, зроблена у студентські роки, давала 10-18 наносекунд. Чим виміряти, в університеті було. Далі пішли «дротинки, що вибухають» — подивіться у Вікіпедії «Електровибух». Сенс у тому, щоб до дротинки, яка замикає масивні контакти, підвести імпульс такої тривалості й енергії, щоб, коли імпульс уже закінчився, дротинка, нагрівшись вище температури кипіння металу, ще не встигла значно розширитися. Було цікаво. Пам’ятаю саморобний конденсатор, один із них: тонке віконне скло, шматки метр на метр, між ними — шматки товстої алюмінієвої фольги 900х900 мм, радше листа завтовшки щонайменше 0,5 мм; парні шматки виходять на один бік, непарні — на інший, усе залито епоксидною смолою, листи, що виходять, приварені аргонно-дуговим зварюванням до алюмінієвих шин 150 х 25 мм. Кількість шарів потихеньку нарощувалася, поки він не перетворився практично на куб, уже зовсім непідйомний. Так і хочеться сказати, розтягуючи слова: «Були часи» 😊
Відразу попереджаю: навіть саморобникові-початківцю, за відповідних вкладень та ентузіазму, цілком під силу й за можливостями зібрати пристрій, що дає такий імпульс, що коли він піде через вас, питання буде не «виживете чи ні» — 100% ні, а в ступені просмаження, можливості ідентифікації та супутніх руйнуваннях. Убити може навіть імпульс, що пройшов поруч по якомусь предмету, який при цьому випарується й вибухне, розбризкуючи киплячий метал. Але, з іншого боку, на будь-якому виробництві є місця, куди, сунувши свій організм, ви теж отримаєте 100% летальний наслідок: гільйотинні ножиці, преси, прокатні валки, печі та інше. Світ створений не людьми й не для людей. Будьте пильні.
На основі таких генераторів можна робити як широкий спектр демонстраційних приладів, так і всілякі пристрої імпульсного гідроштампування, вирубування, де джерелом енергії є потужний імпульс високої напруги. Є відео, де я розбираю цю книгу.
Тому ентузіазм — у руки, мозок — у голову, думки — у мозок! Бо під час роботи з високою напругою, іонізувальними випромінюваннями та, власне, з усім, що може відправити вас до Небесних Їжачків.
Ось до таких.
Найстрашніше — це золоті руки, що ростуть із дупи: тобто до голови не прикріплені, але вміють і готові робити будь-яку справу.
Саму книгу можна завантажити за посиланням нижче, а її анотацію — подивитися на моєму каналі.
А зараз — анотація із самої книги.
У книзі розглянуто способи аналізу й синтезу розрядного кола за перехідними процесами ГІН з урахуванням його власної індуктивності та індуктивності об’єкта випробувань. За додаткові характеристики форми імпульсів третього й четвертого порядків прийнято коефіцієнти демпфування коливань на фронті та хвості імпульсів. Запропоновано розрахункові номограми й таблиці, що пов’язують аналітичні та нормативні параметри форми імпульсу. Наведено результати досліджень процесу заряджання ГІН випрямленою напругою й методику розрахунку опорів зарядного та розрядного кіл різних конструкцій. Викладено розроблений авторами спосіб контролю налаштування розрядного кола на задану форму імпульсу за експериментальними частотними характеристиками, знятими за низьких напруг.
Книга призначена для інженерно-технічних працівників, які займаються проєктуванням та експлуатацією ГІН високої напруги, і може бути корисна студентам електротехнічних вишів.