Мельхіорові огірки.
Ця історія сталася з моїм дядьком, а я «встряв» у неї десь посеред процесу. Для мене все почалося так. При зустрічі дядько поцікавився, чи можна якось видалити з огірків сполуки міді. Я, звісно, поставив зустрічні запитання. Перше: як вони туди потрапили? Друге: нафіга їх видаляти?
Дядько розповів мені всю історію.
На заводі «Електроважмаш» — це в Харкові, — де він працював, у них були обрізки труб діаметром 200 міліметрів із харчової нержавіючої сталі. Якщо комусь цікаво, марка 08Х18Н10 або AISI304 L. Здати їх просто на металобрухт було шкода, аргонове зварювання було, тож дядько зробив із цієї труби собі шестилітрову бочечку для засолювання огірків. Потім каструльку. Народ, простеживши, що дядько від користування цим посудом не помер, почав потихеньку варити вироби й собі.
Під Харковом, у чугуївському напрямку, є поселення Покровка — місцева огіркова житниця. І от один із тамтешніх жителів, чоловік, почуттям гумору не обтяжений, підійшов до дядька й сказав:
— Я тут це, зварив собі, як усі, а тут таке. Не знаєш, від чого?
— Що від чого? — поцікавився дядько.
— Розумієш, огірки зелені.
Тут дядько вирішив, що це якийсь багатоходовий розіграш. Він і сам їх любить. Знаючи, що цей персонаж із Покровки сам на таке не здатний, вирішив: козачок засланий. І, відповідно, поцікавився:
— А які огірки мають бути? Жовто-блакитні? (для тих, хто не знайомий з українською: це жовті й блакитні, кольори місцевого прапора в цей історичний період)
— Нііііі! Ти не зрозумів, вони зовсім зелені!
Чоловік дістав огірок, любовно забинтований у ганчірочку, і розламав. Колір дядька вразив. Морська хвиля й зелень трави, весна й літо в одному флаконі. Виглядало чудово, але їсти страшно. Дядько замислився й почав ретельний розбір польотів. З’ясувалося ось що. Цей огірковий магнат вирішив бути не як усі й десь роздобув шматок мельхіорової труби та листа. Він, як і багато хто, помилявся, вважаючи мельхіор срібним сплавом. Насправді це сплав нікелю й міді. Причому те, що він дістав, саме він вважав мельхіором, а що воно було насправді — не знає ніхто. На вигляд схоже, зварити змогли, а що це було? Уже неважливо. Сіль вступила в реакцію з міддю. Сполуки міді зазвичай синьо-зелені. Можете на мідний купорос помилуватися. Чоловік, з’ясувавши це, почав дізнаватися, як очистити огірки, і так дістав цим дядька, що той запитав у мене. Дізнавшись передісторію, я порадив викинути й не мучитися.
Але на цьому історія не закінчується. Далі хронологія така.
1-й тиждень. Після моєї поради чоловік дістає дядька: як рятувати огірки?
2-й тиждень. Дядько вже очманів від нього й сказав, що дасть йому нержавійки на нову бочечку. Тільки нехай сам підійде й нагадає.
4-й тиждень. Чоловік узяв трубу й зварив бочечку.
І нарешті — повний атас!!! Заради цього дядько мені зателефонував і довго сміявся в слухавку, поки зміг щось сказати.
6-й тиждень. Чоловік знову підійшов до дядька й спочатку сказав, що нова бочечка — клас, із нього пляшка й так далі. І-ііііі… тільки от питання: що робити з тими старими зеленими огірками, усе-таки викидати?
Дядько офігів від такого підходу й сказав: звісно, ТАК!
Чоловік зітхнув і сказав:
— Тут іще фігня виходить: помідори під час засолювання в тій бочечці взагалі якісь чорні вийшли.
Тут дядько від його способу мислення офігів остаточно. Подумав і сказав:
— Розумієш, у нас мельхіор не заведено використовувати для засолювання, а підеш проти звичаю — буде біда. Мельхіор для зберігання олії добрий, тільки в церкві освятити треба!
Такий підхід чоловікові був зрозумілий. Чому дядько таке видав — він і сам сказати не міг. Імпровізація, однак.
Минуло місяців 8-9. Дядько перейшов до іншого цеху. І тут підходить до нього одна керівна особа із заводу й каже:
— Я тут чув, що ти вмієш робити бочечки для святої олії. Можеш мені зробити? А то зі здоров’ям зовсім повний п…
Дядько зробив кілька бочечок. Мельхіор від авіаційних кисневих балонів надав йому я. Пішли нормально, аж загуло. Потім дядько пішов із заводу, а в мене закінчився мельхіор. З’явилися інші справи, і бізнес із бочечками для святої олії згас.
P.S. Я не знаю, наскільки корисний або хоча б нешкідливий мельхіор у контакті з олією, особливо сьогоднішньою. Тож використовуйте його для цього лише тоді, коли неминуча альтернатива — поїдання овочів, засолених у цій самій місткості. Інакше — користуйтеся склом.
Помідори вийшли чорняві, бо змішування червоного із синьо-зеленим і дає брудно-буро-чорний колір.
Первісна публікація: Proza.ru.