Що таке матеріалізм? Уточнення й доповнення.
Дехто вважає, що матеріаліст — це той, хто вважає реальним лише те, чого можна торкнутися, що є реальним для дотику й органів чуття.
Якби це було так, то до цієї категорії потрапляли б віряни. Вони вважають, що бог є. Багато хто відчуває його. Віра змінює їхні відчуття. А матеріаліст знає, що наше тіло — не абсолютний інструмент. Органи чуття можуть обманювати. Особливо коли ними намагаєшся оцінити щось досі небачене. Та й в оточенні звичайних предметів можливі помилки. Згадайте оптичні ілюзії та ілюзіоністів: «спритність рук і жодного шахрайства».
МАТЕРІАЛІСТ — ЦЕ ТОЙ, ХТО НАМАГАЄТЬСЯ З’ЯСУВАТИ, НАСКІЛЬКИ РЕАЛЬНИЙ ДОСЛІДЖУВАНИЙ ОБ’ЄКТ ПОЗА СУБ’ЄКТАМИ, ЯКІ ЙОГО ДОСЛІДЖУЮТЬ.
Проводяться перехресні перевірки, для фіксації інформації застосовуються технічні засоби. Способів і методик не злічити. Немає жодної абсолютної й остаточної перевірки або методики. Усе абсолютне й остаточне існує лише в уяві ідеалістів. Чули поняття «процес пізнання»? Звучить природно. А «Фініш пізнання»? Дивне словосполучення. Пізнання — нескінченний процес. Хоча б тому, що світ, який ми намагаємося пізнати, безперервно змінюється. Природно, що багатьох це психологічно не влаштовує через лінощі розуму, вроджені чи набуті. Таким людям природніше й приємніше вибрати собі абсолют (одного з Богів, догму чи іншу віру) і далі насолоджуватися долученням до нього. Замість того, щоб займатися саморозвитком. Хоча для багатьох навіть приписи деяких релігій щодо постів та інших обмежень — уже величезний крок уперед порівняно з їхнім буденним існуванням, тож користь багатьох вірувань безсумнівна. Є така фраза: «Атеїзм — тонкий лід, яким може пройти одна людина і на якому провалиться народ».
Відсутність вірування — доля окремих особистостей, які розвиваються. Причому розвиваються не в сенсі зростання добробуту чи поліпшення зовнішнього вигляду. Була навіть фраза (не пам’ятаю звідки): «Істинний інтелект не має статі». Це не означає, що розвинена людина безстатева, це означає, що прояви розуму й статевий потяг лежать у різних площинах і перетинаються лише в низових (побутових) проявах розумової діяльності (хитрощах, кмітливості).
Натовпу віра необхідна. Не доросли ми в масі до самостійності, підпори потрібні. Тобто поки рівень розвитку технологій і біології нашого організму вимагає колективної діяльності, «роботи в команді», різні «напрямні» необхідні. Неважливо, що це: патріотизм, вірування, самодисципліна, — головне, щоб у результаті була особистість, яка не вступає в конфлікти із соціумом.
Тому матеріаліст, який живе в суспільстві, повинен мати власну «вузду» й забезпечувати себе «батогом і пряником». Людина, яка поводиться небезпечно для довколишніх, вимагає від них уваги після прямої та чіткої відмови й мотивує це тим, що «а все одно Бога немає», — просто хуліган. Як і вірянин, який поводиться так само й мотивує поведінку «вищими цілями».
Тому не соромтеся давати в лоба і п’яним хуліганам, і нав’язливим проповідникам. Тільки враховуйте можливі наслідки й співміряйте свої сили.
Наступне. Багато хто вважає, що матеріаліст — це людина зі звуженим світосприйняттям. Тобто якщо він не вірить в інтуїцію, полтергейст чи барабашок, то, значить, він менш розвинений, ніж ті, хто вірить. Тут ключове слово — «вірить». Матеріаліст узагалі не покладається на віру. Якщо, наприклад, ви маєте неймовірну інтуїцію, яка проявляється регулярно, а не кілька разів за життя, то допоможіть створити «інтуїтометр», наприклад.
Періодично трапляються навіть найбільш малоймовірні збіги. Наприклад, ваше народження. Порахуйте ймовірність того, що ви були зачаті саме в цей час, цими батьками. Скільки чинників могло завадити цьому статися саме в цей час? Скільки чинників могло повернути стосунки ваших батьків в інше русло? Навіть не посварити, а просто зсунути стосунки в часі. Скільки таких самих чинників могло змінити стосунки ваших бабусь і дідусів, і так далі вглиб часу. Але ви існуєте. Це не більш імовірний чинник, ніж збіги снів і подій. Тим більше якщо людина розповідає про це в подробицях після події. Тобто спочатку наснилося, потім сталося, а лише потім каже: «А ви знаєте, що от те й те мені снилося за день до того!»
Наскільки я стикався, таке, щоб людина розповіла сон у подробицях, а потім відбулася подія, буває рідко (у мене не було). Я не враховую туманні передбачення. На кшталт: «Мені наснилося, що люди падали й розбивалися, було багато крові та смерті». А потім, почувши про літак, що розбився, чи дітей, які впали з даху, чи альпіністів, які впали, каже: «Я ж казав!!!!», а такі випадки на планеті регулярні.
Або мати, бачачи дещо дивну поведінку дитини (надто замислена, сумна або, навпаки, надто збуджена), каже: «Не на добро це!». А дитина невдовзі (невдовзі — теж поняття невизначене) падає з мосту, «дуркуючи», і тоне або на осиці вішається. Так зрозуміло було, що з нею щось не те. До психіатра тягти треба. Або до місцевого знахаря-психолога, може, в неї (дитини) кохання нещасливе або дізналася, що Діда Мороза немає, або просто спадкова шизофренія проявилася.
Тож матеріалісти не проти вивчати те, що зараз вважається парапсихологією. Але річ у тім, що кількість шарлатанів настільки велика, а справа настільки прибуткова, що будь-яким дослідженням такі діячі опираються «всіма лапками». Або просто принципово не хочуть, щоб їх вивчали. Це неважливо. Важливо те, що поки процес не вивчений, він не є загальновизнаним. Це норма. Інакше можна вірити в нескінченну кількість хибних тверджень.
Ще.
Представник офіційної науки й матеріаліст — не одне й те саме. Відучитися в інституті й бути професором, скажімо, хімії цілком може й той, хто вірить у «маленьких зелених чоловічків, що ховаються в підпіллі завжди, крім повні», а людина, яка нічого не закінчувала, може бути матеріалістом. Наявність диплома чи наукового ступеня не гарантує відсутності тарганів у голові. Як робота лікарем не виключає «легкого підманіячування», а робота кухарем — пристрасті до отруювання галасливих сусідів.
Тож офіційне становище й світогляд — не одне й те саме.
Наприклад, я — матеріаліст, який прагне саморозвитку й займається розвитком власного потомства. Я трансгуманіст. Моя психіка не відчує потреби у вірі в якихось потойбічних істот (але не факт, що після серйозної травми, отруєння, вікових змін мозку не з’явиться потреба у вірі. Як зараз у мене немає бородавок та енурезу, але це не означає, що їх не буде ніколи. Фізіологія — штука складна, тим більше фізіологія мозку). Я не заперечую їхнього існування огульно, але й не кажу, що вони є. Буде предмет вивчення — буде думка. Інакше це розмова ні про що. Є такий твір Борхеса (якщо не помиляюся) — «Книга вигаданих істот». Так там докладно розглянуто безліч неіснуючих і прикольних істот. Або подивіться на сайти толкіністів чи любителів аніме, обсяг творів за кожним напрямком давно перевищує обсяг канонічних текстів Християнства, кількість вірян обчислюється тисячами. Чи це, на ваш погляд, «неправильна» віра? А що тоді є критерієм правильності? Що правильніше: Християнство, Мусульманство чи Індуїзм, Буддизм чи Синтоїзм? І яка кількість вірян має набратися, щоб віра вважалася «правильною й справжньою»? Ста вистачить? Чи обов’язково мільйон? А наскільки вони мають бути фанатичні? Достатньо, щоб вважатися вірянином, ходити до культової споруди у вихідні чи треба щодня? (Те, що в людини в голові, зовнішньому спостерігачеві недоступне.) Які зовнішні прояви віри потрібні, щоб ви вважалися «Справжнім вірянином»?
Це я пояснюю, що межа між вірянином і тим, хто відвідує культові споруди (церкву, наприклад), досить невизначена. Так само й матеріалізм — це не калькулятор у руках, знання комп’ютера чи регулярне читання журналу «Наука и Жизнь». Це особистий світогляд, не завжди явно помітний ззовні, який має масу відтінків і варіантів зовнішніх проявів.
Успішного вам пізнання світу через матеріалізм! )))
Будуть запитання — пишіть. Буду радий відповісти.
Джерело: авторська публікація на Proza.ru.