Алуніт, природний дезодорант, міфи й об’єктивна реальність.
повніша версія статті лежить на моєму сайті
alverworld.com у науково-популярному й публіцистиці
Мені нещодавно, у червні 2014року, для проведення одного досліду з хімії під час домашнього навчання дітей знадобилися алюмокалієві галуни, вирішив запитати на Харківському форумі, і мені «на голову», у приватні повідомлення, несподівано посипалися пропозиції від форумчан придбати АЛУНІТ.
Усі, звісно, вирішили, що купую для традиційно-побутових цілей, із потом боротися, і почали пропонувати те, що зараз на слуху.
Виявив я ці пропозиції, зайшовши з мобільного телефона дорогою з роботи, тому перевіряв спочатку теж через мережу. Виявив, що алуніт і алюмокалієві галуни, які мені потрібні, — це, власне, зовсім різні речі.
Наступного дня в мене був запланований візит у гості на кафедру органічної хімії Харківського національного державного університету імені Василя Каразіна, назву наводжу повністю, далі просто університет. Звідти разом із другом зайшли на геолого-географічний факультет, і він уже зі своїм знайомим відколупав у мінералогічній колекції зразок алуніту. Такий великий шматок, із залишками навколишніх порід, щоб було видно його природність. Відокремивши невеликий шматочок, із сірникову коробку, ми повернулися на кафедру органіки й там підтвердили дані інтернету та паперового довідника. У воді алуніт не розчиняється, у практичному сенсі, тобто якщо покласти його у величезний басейн із прісною водою й залишити на п’ять-шість тисяч років, то він, звісно, значно зменшиться. Але розчинити його, як цукор, не вийде. На відміну від алюмокалієвих галунів, які дуже подібні за складом до алуніту, але ним не є. Алюмокалієві галуни, які виготовляють з алуніту, є розчинною речовиною, із в’язким смаком, що має бактерицидні й кровоспинні властивості.
Сам алуніт розчиняється в деяких кислотах, але неохоче й не в усіх. Якщо комусь цікаво, то подивіться самі на форумах, тільки не косметологічних і не в соцмережах, знайдіть нормальний мінералогічний форум, тобто шукайте «алуніт», «мінералогія», «властивості». Може, з торентів довідник для геологів завантажите або визначник мінералів, можна ще сталінського видання. Загалом щось із осмисленої інформації, що заслуговує бодай якоїсь довіри.
Тобто ми розібралися, що порада змочити алуніт водою й потерти під пахвами, як пропонують на сайтах, присвячених його продажу, анітрохи не краща за пораду потерти під пахвами мокрим шматком граніту. Навіть лоскотніше, ніж від граніту, не буде.
Далі — як позиціонують алуніт і чим він, за задумом продавців алуніту, кращий за «інші дезодоранти».
Про «інші дезодоранти» нам повідомляють, що алюміній, який у них міститься, особливо його гідроксид, проникає в організм, руйнуючи його, забиває пори й чинить ще купу інших жахливих дій. Самі знайдете ці жахастики, якщо захочете.
Для початку, у складі земної кори вміст алюмінію вельми високий, понад 10%, каолін, він же біла глина, — це алюмосилікат, синя глина також містить досить багато алюмінію. Перевірте за Вікіпедією й довідниками для геологів.
Відповідно, зі сполуками алюмінію людина зріднилася давно й міцно. Це не уран чи гафній, вміст яких мізерно малий.
Їсти розчинні сполуки алюмінію, як льодяники, скільки влізе, звісно, ніхто не рекомендує, оскільки навіть у звичайної кухонної солі є летальна концентрація. Та й начебто нема чого.
Ще раз пройдуся поняттям "корисно-шкідливо". Те, що речовина не отруйна в дозі 1 мікрограм на кілограм живої ваги, не означає, що її треба використовувати як мазь чи їсти ложками. Вона може бути шкідливою в кількості один міліграм на кілограм ваги, один грам на кілограм. Будь-яка речовина в якійсь кількості буде шкідливою.
Ще залежить, як її вводити. Наприклад, людина каже, що 1 грам кухонної солі для людини нешкідливий, а їй концентрат цієї солі ін’єкцією в головний мозок БАЦ!
У цій статті я не розглядаю ВСІ сполуки алюмінію. Тут розглядається алуніт, можливість його застосування в такому вигляді, у якому його рекламують.
Алюмокалієві галуни я все-таки знайшов, у чоловіка, що торгує хімреактивами на Центральному ринку, там само в нас у Харкові. Із ситуації з алунітом посміялася вся наша родина, шматок його прижився в товариша, до якого заходив у гості після університету, цей шматок алуніту притискає сітчасту кришку тераріуму, де живуть монгольські піщанки. Щоб не повистрибували. У мене цю роль виконує шматок кварциту, він гарніший 🙂
Резюме: черговий обман. Якщо те, що продається під виглядом алуніту, має різкий в’язкий смак і розчиняється у воді, то це точно не алуніт, а алюмокалієві галуни чи амонійні галуни, або якась примха китайських чи некитайських технологів. Якщо ви все-таки купите справжній алуніт, то користі від нього в господарстві нуль. Речовина хімічно інертна й у сенсі знищення мікробів не ефективніша за молоток.
Про алюмокалієві галуни, думаю, самі інформацію знайдете. Її багато. А щодо алуніту та його марності в косметології й парфумерії ви, сподіваюся, просвітилися. Ви, звісно, можете вірити рекламі, не перевіряти її й купувати, купувати, купувати. До того ж продавці, власне, не завжди відверто брешуть, іноді просто не зовсім договорюють чи ще щось. А частіше самі не мають уявлення, чим торгують, повністю довіряючи супровідному папірцю.
Наприклад, у нас у Харкові на одному з лотків я бачив набір, що складався з дуже темних окулярів і електрошокера, позиціонований знаєте як? Нізащо не здогадаєтеся! Це був засіб від зурочення! Так якщо буквально розібратися, то ж не збрехали на 100%. Можна ж від зурочення такий набір використовувати? Як і молоток як протимікробний засіб, головне — вирахувати потрібного мікроба й покласти його попередньо на щось тверде. А потім молотком його!
Але ж це буде не те, чого ви хотіли?
Або ще. НА фірмі продаються підшипники, і ось одного й того самого типорозміру вартості розподіляються так: китайський 119 гривень, чеський 430, SKF — 1120 гривень, але якщо судити з доданих документів, то китайський за параметрами най-найкращий.
Загалом ви мене зрозуміли 🙂
На цьому закінчую. До зустрічей.
Джерело: авторська публікація на Proza.ru.