Розмагнічування мозку й орієнтація на місцевості.
Діло було в гуртожитку фізико-технічного факультету Харківського університету — це на П’ятихатках, тоді університет був ще імені Горького, тепер Каразіна. Трапилася мені на очі стаття про орієнтацію птахів у просторі за магнітними лініями. Дослідники виявили феромагнітні частинки в голуба — чи то у вестибулярному апараті, чи то на барабанній перетинці, вже не пам’ятаю. Стаття стала поштовхом до нової хохми. Спочатку я інформацію зі статті на різні лади переповів усім знайомим. Коли народ увібрав інформацію, перейшов до другої фази.
Осінь, теплий вечір. Сидимо в кімнаті гуртожитку й обговорюємо, який найпотужніший магніт можна створити. Мляво так обговорюємо, ненауково. Розмова про магніти плавно перетекла з моєї теми про ККД акустичних систем і, відповідно, динаміків. Дочекавшись, як мені здалося, потрібного моменту, змінив тему.
— Зараз такі магніти роблять, що навіть людина може відчути магнітне поле.
— А чому тоді на лабораторній не відчували?
— Там змінне, герц 450 було, таке, мабуть, не відчувається, організм на постійні й повільно змінювані поля розрахований.
— Пробувати треба (головна фраза фізтеху після «рахувати треба» й «думати треба»).
Я дістав із ганчірки загорнутий у неї самарій-ітрієвий магніт, позичений в одного завлаба для дослідів. Загортати його було обов’язково, бо якщо він притягувався до металевої площини, відірвати його цілком чи зсунути не завжди вдавалося.
— Зараз спробуємо. У кого орієнтація в просторі розвинена найкраще?
Відповідь я, звісно, знав: був один кучерявий хлопчина, фанат грибів, походів і подорожей на немоторизованому транспорті. Причому він дуже любив усім про це нагадувати — а раптом хтось забуде. От у його кучері хвилин за десять до зміни теми розмови й лягла невелика порція дрібної залізної тирси. Він із нею вже зріднився, неспокою вона не викликала.
Оцей товариш відразу й повідомив, що з орієнтацією найкраще тут у нього. З будь-якого лісу вийде, хоч із зав’язаними очима заведи — однаково вийде!
— Отже, у тебе ця функція особливо розвинена. Зараз перевіримо чутливість до магнітного поля. Але врахуй: може залишитися залишкова намагніченість або від сильного поля притупиться відчуття орієнтації, — «чесно» попередив я.
Усі почали спостерігати. Він усівся, а я став робити магнітом кругові рухи, повільно наближаючи його до голови. Він, затамувавши подих, чекав нових відчуттів.
І вони не забарилися! У відповідь на мої паси заворушилася залізна тирса у волоссі. У міру наближення магніту — дедалі сильніше. Головний момент цього шоу — не дати «пацієнтові» полізти порпатися у волоссі, поки на магніт не збереться майже вся тирса.
— Не смикайся, налаштування зіб’єш! Описуй відчуття. Коли магніт наближається, що відчуваєш? А коли віддаляється? А ось так, коли повертаю навколо осі?
Поки він доповідав про відчуття, вкрившись «гусячою шкірою» й спітнівши, я магнітом «пропилососив» його чуприну від тирси. Магніт був із жовтуватої кераміки, але я вкрив його темною фарбою, щоб не було видно налиплої тирси. Звісно, після цього в нього зникли відчуття «ворушіння мозку» та «скальпа-компаса». Про це він повідомив не відразу, ще якийсь час дослухався до відчуттів організму. Коли сказав, що все, нічого не відчуває, я запропонував перекурити й дорогою до курилки як міг очистив магніт від тирси.
Куримо. Усі по черзі вивчають магніт. Водять над власними головами. Кілька людей зрозуміли, що це хохма, але нікому не зізнавалися, думаючи, як це зроблено. Один навіть «пояснив», чому тепер не діє: «Занадто близько сиділи, у нас теж перевантаження механізму орієнтації».
Усі пореготали на тему, що сподіваємося: сексуальну орієнтацію це не видозмінює.
Потім, коли всі зайнялися своїми справами, тим, хто здогадався, розповів, як це працювало.
Магніт я віддав наступного дня. А після вихідних «Турист» сказав, що з такими труднощами вибрався з лісу в неділю — мабуть, мозок іще не повернувся до норми.
Я йому поспівчував.
Джерело: авторська публікація на Proza.ru.