На військовім десь на складі вартовий занудьгував. І з покинутого толу колобка він змайстрував. Ну а далі все як в казці. Ну, чи майже, як у ній. Колобок утік і зникнув В тихій сутіні нічній. Він котився, замість очей детонатори блищать, Раптом бачить: із кущів відблиски на іклах горять. То скажений заєць, вкурений, до шинку собі ішов. Колобок убік посунувсь: хай іде дурник повз нього. Оминув він і ведмедя, вовка на велосипеді. Та нарвався на лисицю. Виставляючи красу, біля шинку та стояла й клієнтів зазивала. Колобок до неї підкотився, об стегно її обперся. З цигарки у лисиці стовпчик попелу упав, Колобку на детонатор іскрою червоною попав. Вибух розметав шинок. Спалах, дим — і повний морок.
Це хронологічно перший твір із циклу "Нові зустрічі зі старими друзями."
Історія публікації тексту
- Розділ: З пар із безпеки життєдіяльності. 1993–1996
- Період написання: приблизно 1993–1996
- Перша підтверджена інтернет-публікація: 2010-06-29 18:11
- Уперше опубліковано на: Stihi.ru