Улюблена справа зварника.
Виконуємо роботу на об’єкті в Києві. Компанія «СК Джонсон», не плутати з «Джонсон і Джонсон». Порядки суворі. Але справедливі: пити не можна. Звісно, я маю на увазі спиртне.
Після роботи один зі зварників, шанувальник вогнища й пісень, починає з пива. Коли приїхали на квартиру, він уже був «тепленький». Там — вечеря з невеликою дозою горілки, кожному окремо, за бажанням. Жодного «п’ють усі» й «наливай повну»: прихильники таких звичаїв не приживаються. Потім починається вечірня розмова про улюблене заняття. Обговорили багато чого: риболовлю, музику. Аж тут помітили, що згаданий зварник якось зосередився всередині себе й лише сопе, не підтримуючи розмову. Його напарник, слюсар, штовхає його в бік і цікавиться:
— Чого мовчиш? Чи в тебе таке хобі, що й сказати не можна?
Зварник, відновивши рівновагу після поштовху, видає:
— А от я люблю варити алюміній.
Після чого падає набік і полишає нашу компанію, відходячи в ближній астрал.
Як доповнення. Цей кадр у нас не втримався. Знайшов інше місце, без відряджень, де з горілкою дружила більшість.
Джерело: авторська публікація на Proza.ru.