1.1. Призначення документа

Цей документ визначає порядок взаємодії між Виконавцем і Замовником під час виконання інженерних робіт, пов’язаних із розробленням нестандартного обладнання, технологічних процесів, технологій, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), інженерним консультуванням та іншими видами професійної інженерної діяльності. Документ призначений для формування єдиного розуміння принципів співпраці, розподілу відповідальності, порядку постановки завдань, організації виконання робіт і взаємодії сторін на всіх етапах проєкту.

Основною метою цього документа є не обмеження прав сторін, а створення умов для максимально ефективної та передбачуваної співпраці, що дає змогу знизити технічні, організаційні й фінансові ризики під час реалізації складних інженерних проєктів.

1.2. Сфера застосування

Цей документ рекомендовано застосовувати під час виконання: інженерного консультування; розроблення нестандартного обладнання; розроблення нових технологій і технологічних процесів; розроблення обладнання для нових технологічних процесів; модернізації наявного обладнання; науково-дослідних робіт; дослідно-конструкторських робіт; підготовки технічних завдань; розроблення технічних концепцій; інженерної експертизи; інженерного супроводу виготовлення, випробувань і впровадження обладнання. Окремі положення документа можуть застосовуватися й до інших видів інженерної діяльності, якщо це не суперечить суті виконуваних робіт.

1.3. Основні принципи взаємодії

В основу цього документа покладено такі принципи: взаємна повага сторін; добросовісне виконання взятих на себе зобов’язань; професійна незалежність учасників проєкту; відкритість під час обговорення технічних питань; своєчасне інформування про проблеми, що виникають; розподіл відповідальності відповідно до компетенції кожної сторони; розуміння того, що створення нової техніки є послідовним інженерним процесом, а не виготовленням заздалегідь відомого виробу.

1.4. Принцип співпраці

Цей документ не розглядає відносини між Замовником і Виконавцем як відносини роботодавця й найманого працівника. Виконавець здійснює професійну діяльність як незалежний інженер-консультант, інженер-проєктувальник, розробник технологій і розробник нестандартного обладнання, який самостійно організовує виконання взятих на себе зобов’язань. Замовник визначає цілі проєкту, вимоги до результату й очікувані характеристики об’єкта, що розробляється. Виконавець визначає інженерні методи досягнення поставлених цілей у межах погодженого технічного завдання та власної професійної компетенції. Такий підхід забезпечує максимальну незалежність інженерних рішень і дає змогу найефективніше використовувати професійний досвід Виконавця.

1.5. Принцип професійної компетенції

Виконавець приймає до виконання лише ті роботи, які відповідають його професійній спеціалізації, наявним знанням, практичному досвіду й технічним можливостям. Якщо під час виконання проєкту з’ясовується, що окремі завдання виходять за межі професійної компетенції Виконавця або потребують залучення фахівців іншої кваліфікації, сторони спільно визначають подальший порядок дій. Такий підхід розглядається як вияв професійної відповідальності й спрямований на забезпечення якості кінцевого результату.

1.6. Принцип спільної відповідальності

Успішна реалізація інженерного проєкту є результатом спільної роботи Замовника, Виконавця, виробників обладнання, монтажних організацій, служб експлуатації, фахівців суміжних напрямів та інших учасників проєкту. Кожна зі сторін відповідає за якість виконання лише тих робіт та обов’язків, які були покладені на неї відповідними угодами. Жодна зі сторін не повинна автоматично брати на себе відповідальність за дії, рішення або результати роботи інших учасників проєкту, якщо інше не погоджено окремо.

1.7. Розвиток документа

Цей документ відображає принципи організації взаємодії сторін, вироблені на основі багаторічної практики виконання інженерних проєктів різної складності. У міру накопичення нового практичного досвіду окремі положення документа можуть уточнюватися, розширюватися або доповнюватися без зміни його основної філософії. Зміна редакції цього документа сама собою не змінює умов уже укладених угод, якщо сторони письмово не домовилися про інше.

2.1. Загальна спеціалізація

Виконавець працює як незалежний міждисциплінарний інженер, інженер-консультант, розробник нестандартного обладнання, технологій і технологічних процесів. Основна сфера діяльності — завдання, для яких немає відповідного готового рішення або недостатньо вихідної інформації для безпосереднього проєктування. Робота може включати інформаційний і технологічний супровід, наукові дослідження, дослідно-конструкторські роботи, розрахунки й розроблення обладнання. Коло завдань охоплює машинобудування, хімічне машинобудування, теплотехніку та інші галузі, що визначаються змістом конкретного проєкту.

2.2. Основні напрями діяльності

Виконавець виконує роботи, пов’язані з: розробленням нестандартного обладнання; розробленням нових технологічних процесів; розробленням хімічних технологій; розробленням обладнання для нових технологічних процесів; розробленням обладнання, що є частиною нових або нестандартизованих виробництв; модернізацією наявного обладнання; інженерним консультуванням; науково-дослідними роботами; дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР); інженерним аналізом наявних технічних рішень; пошуком шляхів розв’язання нестандартних інженерних завдань; підготовкою технічних завдань; розробленням технічних концепцій; інженерною експертизою.

За потреби Виконавець може проєктувати експериментальне обладнання, призначене не лише для промислової експлуатації, а й для дослідження фізичних, хімічних, теплових, гідродинамічних і технологічних особливостей процесів, матеріалів або обладнання, які створює Замовник.

2.3. Науково-технічна база

Основою професійної діяльності Виконавця є знання й практичний досвід у галузі: опору матеріалів; механіки; гідро- й аеродинаміки; теплотехніки; тепло- й масообміну; фізики процесів; хімії процесів; хімічної технології; матеріалознавства; системного інженерного аналізу. Розробляючи обладнання, Виконавець розглядає конструкцію як складову єдиного технологічного процесу, у якому механічні, теплові, гідродинамічні, хімічні та інші процеси взаємопов’язані й впливають один на одного. Тому в більшості проєктів розроблення конструкції та розроблення технології є взаємопов’язаними інженерними завданнями й виконуються одночасно.

2.4. Основний результат інженерної діяльності

Основним результатом діяльності Виконавця є створення технічно обґрунтованого інженерного рішення, придатного для практичної реалізації. Залежно від характеру проєкту результатами роботи можуть бути: технічна концепція; інженерні розрахунки; принципова конструкція обладнання; технологічна схема; опис технологічного процесу; рекомендації щодо виготовлення; рекомендації щодо випробувань; рекомендації щодо модернізації; технічне завдання; інженерний висновок; інші результати, передбачені угодою сторін. Слід враховувати, що кінцевим продуктом інженерної діяльності є не комплект креслень сам собою, а працездатне технічне рішення, підтверджене інженерним аналізом, розрахунками й професійним досвідом.

2.5. Розроблення нових технічних рішень

Значна частина проєктів, які виконує Виконавець, належить до розроблення нових технічних рішень, для яких немає готових конструкцій, типових проєктів або достатньої відкритої інженерної інформації. Такі проєкти потребують не адаптації вже відомих рішень, а самостійного інженерного аналізу, розрахунків, моделювання, вибору матеріалів, визначення режимів роботи, а в низці випадків — виготовлення й випробування дослідних зразків. Слід розрізняти наявність готового промислового виробу й наявність технології його створення. Наявність працездатного промислового зразка, створеного іншим розробником або виробником, ще не означає можливості його відтворення.

За відсутності доступу до докладної конструкторської документації, інженерних розрахунків, результатів випробувань, технологічних регламентів та обґрунтування прийнятих технічних рішень розробникові нерідко доводиться самостійно проходити значну частину дослідницького й дослідно-конструкторського шляху, раніше пройденого творцями цього обладнання. Із цієї причини реверс-інжиніринг складного обладнання за трудомісткістю нерідко наближається до розроблення власного виробу, а в окремих випадках може виявитися ще складнішим інженерним завданням.

2.6. Міждисциплінарний характер інженерної діяльності

Сучасні інженерні проєкти рідко обмежуються однією галуззю знань. Під час розроблення нового обладнання одночасно розглядаються питання: механіки; теплотехніки; гідродинаміки; хімії; технології виробництва; властивостей матеріалів; умов експлуатації; ремонтопридатності; технологічності виготовлення; промислової безпеки; економічної ефективності. Тому інженерна діяльність є пошуком оптимального компромісу між великою кількістю взаємопов’язаних чинників, а не послідовним розв’язанням незалежних технічних завдань.

2.7. Професійні обмеження

Виконавець приймає роботи, які відповідають його знанням, досвіду й можливостям отримати якісний результат. Міждисциплінарність не означає однаково глибокого знання всіх галузевих норм. Типові вузькопрофільні завдання зазвичай розумніше доручати фахівцям, які постійно працюють із відповідною нормативною базою. Якщо участь Виконавця потребує її окремого вивчення, обсяг і вартість такої підготовки обговорюються заздалегідь. Можливість виконати роботу сама собою ще не робить такий вибір економічно доцільним для Замовника; за потреби залучаються профільні фахівці.

2.8. Основний принцип інженерної діяльності

Головним завданням Виконавця є пошук технічно обґрунтованого, практично здійсненного й економічно виправданого інженерного рішення, яке найповніше відповідає умовам конкретного проєкту. Кожне технічне рішення приймається з урахуванням сукупності відомих на момент проєктування вихідних даних, обмежень і вимог Замовника. Слід враховувати, що зміна вихідних умов, вимог, технологічних обмежень, умов експлуатації або виробничих можливостей може спричинити зміну оптимального інженерного рішення. Тому розроблення нової техніки є не пошуком єдиної правильної конструкції, а послідовним процесом вибору найраціональнішого рішення для конкретних умов проєкту.

3.1. Загальні принципи організації робіт

Виконання інженерних робіт є послідовним процесом отримання, аналізу, перевірки й перетворення вихідної інформації на технічні рішення. Якість інженерної розробки значною мірою визначається повнотою вихідних даних, своєчасністю прийняття рішень та ефективністю взаємодії між Замовником і Виконавцем. Тому організація роботи розглядається як невіддільна частина інженерного проєкту.

3.2. Самостійна організація діяльності Виконавця

Виконавець здійснює професійну діяльність самостійно. Він самостійно організовує: порядок виконання інженерних робіт; послідовність розв’язання технічних завдань; вибір методів розрахунків; вибір використовуваного програмного забезпечення; вибір інженерних методик; внутрішнє планування робочого часу. Виконавець самостійно визначає найефективнішу організацію власної роботи, якщо інше не передбачене окремою угодою сторін.

3.3. Особливості режиму роботи

Виконавець одночасно веде кілька незалежних проєктів, зокрема для Замовників із різних часових поясів, і самостійно розподіляє робочий час. Він не має фіксованого щоденного часу для переговорів та обов’язку безперервно бути на зв’язку. Строки прийнятих етапів погоджуються з урахуванням завантаження. Виникнення авралу в одного Замовника не скасовує зобов’язань перед іншими. Робота на умові повного припинення решти проєктів і багатотижневої виключної зайнятості одним замовленням не є звичайною моделлю співпраці. Потребу в додатковому виконавцеві краще обговорювати до настання критичного строку.

3.4. Організація зустрічей і консультацій

Робочі зустрічі, дзвінки й відеоконференції погоджуються заздалегідь. Перелік питань бажано передати письмово: це дає змогу підняти матеріали проєкту, відновити історію рішень і підготувати потрібні відомості. З боку Замовника мають бути зрозумілі два контакти: відповідальний за технічні рішення й організацію проєкту, а також людина, уповноважена приймати фінансові рішення щодо участі Виконавця. Обидві функції може поєднувати одна людина. Внутрішні вимоги підрозділів рекомендовано спочатку узгодити між собою й передати Виконавцеві як єдину позицію; присутність на всіх внутрішніх нарадах не входить до роботи автоматично.

3.5. Консультації

Виконавець може надавати короткі безоплатні консультації, якщо для відповіді не потрібні: інженерні розрахунки; пошук спеціалізованої інформації; вивчення нормативної документації; аналіз проєктної документації; моделювання; самостійна дослідницька робота. Якщо розв’язання поставленого питання потребує перелічених дій, така робота розглядається як самостійна інженерна послуга.

3.6. Колективне виконання проєктів

Сучасні інженерні проєкти нерідко потребують участі фахівців різних напрямів. Тому Виконавець може виконувати роботи: самостійно; спільно із Замовником; у складі тимчасового колективу; як субпідрядник; як незалежний консультант. Форма участі визначається угодою сторін стосовно кожного конкретного проєкту.

3.7. Зміна організаційної структури проєкту

У процесі реалізації проєкту організаційна структура може змінюватися. До проєкту можуть бути залучені: генеральний підрядник; проєктні організації; інвестори; технічні консультанти; фахівці суміжних напрямів; інші організації. Сама собою така зміна є нормальною практикою реалізації складних інженерних проєктів.

3.8. Потреба перегляду умов взаємодії

Зміна складу учасників проєкту, порядку управління, вимог до звітності, документообігу або характеру взаємодії може істотно змінити обсяг обов’язків Виконавця. У таких випадках рекомендовано переглянути умови співпраці й за потреби оформити додаткову угоду. Сам факт появи нових учасників проєкту не означає автоматичної зміни раніше досягнутих домовленостей.

3.9. Незалежний статус Виконавця

Виконавець здійснює діяльність як незалежний фахівець. Він не є штатним працівником Замовника й автоматично не входить до організаційної структури підприємства. Зміна внутрішніх процесів Замовника, складу учасників проєкту або схеми управління автоматично не змінює обсягу прав, обов’язків і відповідальності Виконавця. Якщо нові умови потребують іншої форми участі у проєкті, сторони визначають її шляхом додаткових переговорів. За відсутності взаємоприйнятного рішення співпраця може бути завершена після виконання поточного етапу робіт без визнання будь-якої зі сторін такою, що порушила свої зобов’язання.

4.1. Значення технічного завдання

Якість інженерної розробки безпосередньо залежить від повноти, достовірності й своєчасності наданих вихідних даних. Технічне завдання є основним документом, що визначає цілі проєкту, обмеження, вимоги й критерії досягнення результату. Що повніше й точніше сформульовано технічне завдання, то вища ймовірність успішної реалізації проєкту з мінімальною кількістю подальших змін.

4.2. Спільне формування технічного завдання

На практиці технічне завдання далеко не завжди існує в повністю готовому вигляді до початку інженерних робіт. У багатьох випадках його остаточну редакцію спільно формують Замовник і Виконавець у процесі обговорення проєкту. Виконавець має право ставити додаткові запитання, запитувати відсутні відомості, пропонувати уточнення вимог і звертати увагу Замовника на можливі технічні обмеження. Така робота є частиною інженерного проєктування й спрямована на зниження технічних, організаційних і фінансових ризиків.

4.3. Відповідальність за вихідні дані

Замовник надає відомі йому вихідні дані, обмеження й вимоги, що стосуються проєкту. Виконавець у межах своєї професійної компетенції аналізує надану інформацію та інформує Замовника про виявлені суперечності, недостатність вихідних даних або потребу отримання додаткових відомостей. При цьому Виконавець не може гарантувати виявлення обставин, інформації про які не мала жодна зі сторін на момент початку проєктування.

4.4. Повнота технічних вимог

Під час постановки інженерного завдання рекомендовано якомога повніше визначити: призначення обладнання; сферу застосування; потрібну продуктивність; режими роботи; використовувані матеріали й середовища; діапазони температур; діапазони тисків; вимоги до безпеки; вимоги до надійності; вимоги до ремонтопридатності; обмеження габаритів; обмеження маси; обмеження вартості; обмеження строків виготовлення; особливості виробничого майданчика; передбачувані умови експлуатації. Що більше таких відомостей відомо до початку проєктування, то менша ймовірність істотних змін конструкції на подальших етапах.

4.5. Подання нормативних вимог

Нормативні й галузеві вимоги, які впливають на конструкцію, мають бути подані як конкретні інженерні обмеження: відстані, допустимі температури й тиски, вимоги до матеріалів, розміщення, обслуговування та інших параметрів. Загальне формулювання «відповідати всім вимогам країни N» не замінює вихідних даних. Профільні фахівці Замовника допомагають визначити застосовні обмеження та їхні джерела. Якщо для цього потрібна самостійна робота з нормативною базою, її склад і виконавець погоджуються окремо. Розрахунок за фізичною моделлю не підміняє необхідної перевірки застосовних вимог.

4.6. Національні особливості нормативної бази

Слід враховувати, що вимоги промислової безпеки, екологічного законодавства, будівельних норм, санітарних вимог та інших обов’язкових нормативних документів можуть істотно відрізнятися в різних країнах і навіть у різних регіонах однієї країни. Тому з’ясування обов’язкових нормативних вимог рекомендовано виконувати до початку проєктування й включати їх до складу технічного завдання. Якщо така робота потребує участі спеціалізованих організацій або експертів, рекомендовано виконати її до початку інженерного проєктування.

4.7. Виробнича база Замовника

Під час розроблення обладнання бажано заздалегідь враховувати реальні виробничі можливості підприємства, на якому передбачається виготовлення обладнання. До чинників, що впливають на конструкцію, належать: максимальні розміри оброблюваних деталей; наявне обладнання; кваліфікація персоналу; застосовувані технології виготовлення; доступність матеріалів; можливості транспортування; можливості монтажу. Нерідко незначна зміна конструкції, яка не впливає на працездатність обладнання, дає змогу істотно спростити виготовлення й значно знизити вартість проєкту.

4.8. Кваліфікація виробників

Під час проєктування нового обладнання рекомендовано враховувати не лише можливості обладнання, а й кваліфікацію фахівців, яким належить його виготовляти. Практичний досвід показує, що конструкція, яка не становить труднощів для одного підприємства, може виявитися практично нездійсненною для іншого через відмінності у кваліфікації фахівців, накопиченому досвіді й прийнятій технології виробництва. Тому за можливості рекомендовано враховувати передбачувану виробничу базу ще на етапі інженерного проєктування.

4.9. Принцип своєчасного виявлення обмежень

Кожне обмеження, виявлене до початку проєктування, зазвичай обходиться значно дешевше за аналогічне обмеження, виявлене після виготовлення обладнання. Тому питання, що здаються другорядними на початковому етапі проєкту, нерідко істотно впливають на кінцеву вартість, строки реалізації й технічну якість результату. Саме тому Виконавець може ставити багато уточнювальних запитань ще до початку безпосереднього проєктування. Така практика спрямована не на ускладнення взаємодії, а на зниження ймовірності дороговартісних змін надалі.

5.1. Зміна технічного завдання в процесі проєкту

У процесі виконання інженерних робіт технічне завдання може уточнюватися, розширюватися або змінюватися. Така ситуація є нормальною практикою, особливо під час розроблення нових технологій, нестандартного обладнання й виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Зміна технічного завдання сама собою не свідчить про недостатнє опрацювання проєкту або помилки будь-якої зі сторін.

5.2. Право на уточнення технічного завдання

Як Замовник, так і Виконавець має право запропонувати уточнення технічного завдання, якщо під час виконання робіт виявлено нові обставини, раніше невідомі обмеження, додаткові вимоги або нові технічні можливості. Усі такі зміни рекомендовано оформлювати письмово.

5.3. Зміна обсягу інженерних робіт

Слід враховувати, що зміна технічного завдання практично завжди спричиняє зміну обсягу інженерних робіт. Навіть незначна зміна одного параметра може потребувати: перегляду раніше виконаних розрахунків; зміни конструкції; повторного аналізу; перевірки нових режимів роботи; зміни компонувальних рішень; коригування документації; повторного погодження окремих технічних рішень. Тому зміну вихідних вимог слід розглядати як зміну обсягу проєкту, а не лише окремих його параметрів.

5.4. Додаткові інженерні роботи

Додатковими інженерними роботами вважаються роботи, яких не було в початково погодженому обсязі проєкту або які стали необхідними внаслідок зміни технічного завдання, появи нових вимог чи зміни вихідних умов. До таких робіт можуть належати: додаткові розрахунки; розроблення нових варіантів конструкції; зміна технології; розроблення нових вузлів; підготовка додаткових матеріалів; інженерні дослідження; моделювання; участь у додаткових нарадах; підготовка нових варіантів технічних рішень; виконання робіт, раніше не передбачених угодою сторін. Порядок виконання таких робіт визначається окремою угодою.

5.5. Виникнення нових інженерних завдань

Слід розрізняти: продовження виконання раніше погодженого інженерного завдання; і виникнення нового інженерного завдання. Якщо в процесі проєкту з’ясовується, що розв’язання поставленої проблеми потребує самостійних досліджень, розроблення нової технології, зміни фізичних принципів роботи обладнання або розв’язання завдань, яких не було в початковому технічному завданні, така робота розглядається як самостійне інженерне завдання. Вона потребує окремого обговорення обсягу робіт, строків виконання й порядку подальшої взаємодії сторін.

5.6. Зміна вихідних умов

Підставою для перегляду раніше прийнятих інженерних рішень можуть бути: зміна характеристик вихідної сировини; зміна характеристик продукції; зміна вимог до продуктивності; зміна умов експлуатації; зміна виробничого майданчика; зміна нормативних вимог; зміна складу обладнання; зміна вимог Замовника; виявлення нових технічних обмежень; результати проміжних випробувань; результати наукових досліджень; інші обставини, що впливають на проєкт. У таких випадках Виконавець аналізує вплив виявлених змін на раніше розроблені технічні рішення й пропонує можливі варіанти подальших дій.

5.7. Принцип інженерної наступності

Кожен наступний етап інженерної розробки ґрунтується на вихідних даних і технічних рішеннях, прийнятих раніше. Тому зміна одного з вихідних параметрів може потребувати перегляду не лише відповідного розділу проєкту, а й пов’язаних із ним інженерних рішень. Масштаб таких змін визначається їхнім технічним впливом, а не кількістю змінених рядків у документації.

5.8. Принцип добросовісної взаємодії

У разі потреби зміни проєкту сторонам рекомендовано своєчасно інформувати одна одну про нові обставини, які впливають на виконання робіт. Що раніше виявлено такі зміни, то вища ймовірність знайти технічно й економічно оптимальне рішення з мінімальними додатковими витратами.

5.9. Прийняття рішень щодо подальшого виконання проєкту

Після виникнення істотних змін сторони спільно визначають подальший порядок роботи. Залежно від характеру змін можливі: продовження робіт без зміни умов; коригування окремих розділів проєкту; зміна технічного завдання; виконання додаткових інженерних робіт; поділ проєкту на окремі етапи; залучення додаткових фахівців; призупинення проєкту; завершення поточного етапу з подальшим переглядом подальших планів. Вибір конкретного варіанта визначається технічними, організаційними й економічними обставинами проєкту.

6.1. Загальний принцип

Виконавець бере на себе виконання лише тих інженерних робіт, які були погоджені сторонами й відповідають його професійній спеціалізації. Розмежування зон відповідальності між учасниками проєкту є необхідною умовою ефективної реалізації складних інженерних розробок. Чітке визначення компетенції кожного фахівця дає змогу уникнути дублювання робіт, суперечливих рішень і невиправданого збільшення строків виконання проєкту.

6.2. Межі професійної компетенції

Виконавець виконує роботи в межах своєї професійної спеціалізації. Якщо виконання окремих розділів проєкту потребує спеціальних знань в інших галузях, рекомендовано залучати відповідних фахівців. Такий підхід розглядається як нормальна практика реалізації складних інженерних проєктів і спрямований на отримання максимально якісного результату.

6.3. Суміжні інженерні спеціальності

Під час реалізації проєкту може знадобитися участь фахівців різних напрямів. Наприклад: фахівців із промислової автоматизації; фахівців із контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (КВПіА); розробників електричних схем; розробників шаф керування; фахівців із ПЛК; розробників HMI; розробників SCADA; фахівців із промислової безпеки; фахівців із сертифікації; фахівців із будівельної частини проєкту; фахівців із вентиляції, опалення, водопостачання та інших інженерних систем. Виконавець за потреби може визначити необхідні параметри, що підлягають вимірюванню, контролю або регулюванню, а також надати рекомендації щодо їхнього призначення.

При цьому вибір конкретних моделей приладів, засобів автоматизації, елементної бази, розроблення електричних схем, шаф керування, програм ПЛК, HMI й SCADA не входять до обсягу цього Регламенту, якщо інше не погоджено сторонами окремо.

6.4. Рекомендації й спеціалізовані проєктні роботи

Виконавець має право рекомендувати застосування певних технічних рішень, методів вимірювань, принципів керування технологічним процесом або інших інженерних підходів. Однак реалізацію таких рекомендацій фахівці суміжних напрямів здійснюють під власну професійну відповідальність. Так само рекомендації фахівців суміжних напрямів розглядаються Виконавцем як вихідні дані для інженерного проєктування, а не як підстава для автоматичної зміни конструкції обладнання.

6.5. Незалежний статус Виконавця

Виконавець здійснює діяльність як незалежний інженер. Він не є штатним працівником Замовника, автоматично не входить до організаційної структури підприємства й самостійно організовує виконання взятих на себе зобов’язань. Виконавець самостійно визначає методи розв’язання інженерних завдань, послідовність виконання робіт і внутрішню організацію власної професійної діяльності в межах погодженого технічного завдання.

6.6. Участь у колективних проєктах

Виконавець може виконувати роботи: безпосередньо для Замовника; у складі тимчасового інженерного колективу; як незалежний консультант; як спеціалізований субпідрядник. Форма участі визначається окремою угодою сторін стосовно кожного конкретного проєкту.

6.7. Зміна організаційної структури проєкту

У процесі виконання проєкту Замовник має право змінювати склад учасників проєкту, залучати нових підрядників, проєктні організації, інвесторів, консультантів та інших фахівців. Сама собою така зміна не означає автоматичної зміни раніше погоджених обов’язків Виконавця. Якщо зміна організаційної структури проєкту спричиняє зміну порядку взаємодії, обсягу обов’язків, вимог до звітності, кількості нарад або інших умов виконання робіт, сторонам рекомендовано окремо погодити нові умови співпраці.

6.8. Управління залученими фахівцями

Якщо Замовник залучає до проєкту додаткових фахівців, організаційне керівництво ними, розподіл завдань, контроль строків виконання робіт та адміністративна взаємодія з ними належать до компетенції Замовника або призначеного ним керівника проєкту. Виконавець може взаємодіяти з такими фахівцями в межах своєї професійної компетенції, надаючи необхідні інженерні пояснення й консультації. Якщо Замовник бажає покласти на Виконавця функції технічного керівника проєкту, координатора робіт або керівника інженерної групи, такі обов’язки мають бути заздалегідь погоджені сторонами як окремий обсяг робіт.

6.9. Взаємодія з конструкторами-креслярами

Інженерне розроблення конструкції та оформлення робочої документації — різні види роботи. Виконавець розробляє рішення, виконує погоджені розрахунки й передає модель із необхідними поясненнями. Випуск креслень і специфікацій зазвичай виконує окремий конструктор-кресляр. Вартість, строки й організацію роботи кресляра Замовник погоджує із цим фахівцем окремо. Виконавець взаємодіє з ним із питань конструкції в межах своєї участі. Зміни, що зачіпають інженерне рішення, мають бути погоджені, а не внесені до окремого креслення без зв’язку з моделлю.

6.10. Принцип добровільної співпраці

Виконавець самостійно приймає рішення щодо доцільності своєї участі в кожному конкретному проєкті. Так само Замовник самостійно приймає рішення щодо вибору Виконавця. Якщо під час реалізації проєкту умови співпраці істотно змінилися й сторони не змогли досягти взаємоприйнятної угоди щодо подальшої взаємодії, кожна зі сторін має право завершити співпрацю після виконання поточних зобов’язань або завершення чергового етапу проєкту. Таке рішення саме собою не свідчить про порушення зобов’язань, професійну неспроможність або недобросовісність будь-якої зі сторін.

7.1. Загальні принципи

У проєкті можуть створюватися конструкції, технології, розрахунки, моделі, документація та інші результати. Їхній склад, порядок передавання й погоджені способи використання необхідно визначати стосовно конкретної роботи. Цей Стандарт описує професійний підхід. Він не замінює угоди щодо конкретного проєкту й автоматично не встановлює обсягу виключних прав на кожен можливий результат.

7.2. Конфіденційність

Виконавець зобов’язується дотримуватися конфіденційності інформації, отриманої від Замовника в процесі виконання робіт, у межах зобов’язань, прийнятих сторонами. До конфіденційної інформації можуть належати: технічна документація; комерційна інформація; відомості про технологію виробництва; результати випробувань; особливості конструкції обладнання; виробничі показники; відомості про постачальників; фінансова інформація; інша інформація, визнана сторонами конфіденційною.

7.3. Використання конфіденційної інформації

Виконавець не розкриває конфіденційної інформації Замовника й не використовує її в інтересах третіх осіб без згоди, а також не переносить до нового проєкту конфіденційних матеріалів попередніх Замовників. Наявність файлу або фотографії в робочому архіві сама собою не означає допустимості публікації. Той самий підхід застосовується до даних про місцезнаходження майданчика й сам напрям діяльності підприємства, коли Замовник не бажає їх розкривати.

7.4. Використання професійного досвіду

Слід розрізняти конфіденційну інформацію конкретного Замовника й професійний досвід Виконавця. Виконавець має право використовувати під час виконання нових проєктів свої знання, інженерний досвід, методи розрахунків, загальні принципи проєктування, професійні навички й законно набуті технічні знання незалежно від того, у яких проєктах вони були раніше отримані або застосовані. Саме накопичений інженерний досвід є однією з основних причин залучення незалежного фахівця до виконання складних проєктів.

7.5. Повторне використання інженерних рішень

Виконавець використовує накопичений досвід, загальні інженерні принципи, методи розрахунку й стандартні вузли. При цьому він не займається передаванням наступному Замовникові копії один в один спеціально розробленого й оплаченого проєкту попереднього Замовника. Нове завдання розв’язується з урахуванням нових вихідних даних. Збережені робочі матеріали можуть знадобитися для подальших змін за зверненням первісного Замовника; їхнє зберігання не означає дозволу на перепродаж чужої розробки. Порядок зберігання й передавання матеріалів враховує умови конкретної співпраці.

7.6. Виключні технічні рішення

Якщо Замовникові потрібна виключність використання конкретного технічного рішення, це необхідно обговорити й оформити стосовно цього результату. Слід визначити, про яку конструкцію, технологію або документацію йдеться, а не поширювати вимогу на весь професійний досвід інженера. Відсутність знайденого аналога сама собою не підтверджує новизни. За потреби питання новизни й оформлення прав розглядаються з компетентним фахівцем з інтелектуальної власності.

7.7. Передавання виключних прав

Склад результатів, що передаються, вихідні CAD-файли, формати обміну й передбачуване подальше використання проєкту погоджуються окремо. Окремо обговорюються питання виключних прав, передавання третім особам і супроводу іншим фахівцем, коли вони істотні для проєкту. Не можна автоматично прирівнювати оплату конкретного етапу до передавання всієї сукупності знань, методів і робочих архівів Виконавця. Необхідні умови слід заздалегідь визначити в документах конкретної співпраці.

7.8. Професійний досвід не є об’єктом відчуження

Професійний досвід, навички й методи мислення залишаються в інженера після завершення проєкту. У подальшій роботі він використовує те, чого навчився, не розкриваючи конфіденційних відомостей інших Замовників. Робочі моделі й розрахунки можуть зберігатися для подальшого супроводу в погоджених межах. Рішення щодо складу файлів, що передаються, і формату супроводу приймаються окремо; публічний опис послуги не замінює цієї домовленості.

7.9. Публікація результатів робіт

Публікація проєкту, фотографії, моделі, результату випробувань або відомостей про Замовника допускається з урахуванням згоди й обмежень щодо конкретної роботи. Якщо матеріал не можна розкривати, його відсутність у портфоліо є нормальним наслідком конфіденційності, а не ознакою відсутності досвіду. Для пояснення технічного принципу можуть використовуватися погоджені знеособлені матеріали. Не можна самостійно вважати, що видалення назви підприємства дозволяє публікацію всієї конструкції.

7.10. Принцип взаємної довіри

Дотримання зобов’язань зі збереження конфіденційної інформації попередніх Замовників є одним із найважливіших елементів професійної репутації Виконавця. Тому кожен новий Замовник має право розраховувати на аналогічне ставлення до власної інформації. Водночас Замовникові рекомендовано враховувати, що неможливість продемонструвати частину раніше виконаних проєктів часто зумовлена не відсутністю відповідного досвіду, а добросовісним виконанням Виконавцем раніше взятих на себе зобов’язань щодо конфіденційності.

8.1. Особливості інженерного розроблення нової техніки

Слід розрізняти проєктування серійного обладнання й розроблення принципово нових технічних рішень. Під час розроблення серійного обладнання інженер, як правило, спирається на конструкції, багаторазово перевірені практикою, статистику експлуатації, накопичений виробничий досвід і наявну нормативну базу. Під час створення нової техніки значної частини таких вихідних даних немає або вони потребують експериментального підтвердження. Тому розроблення нової техніки неминуче супроводжується інженерними дослідженнями, уточненням початкових рішень і поступовим накопиченням практичного досвіду.

8.2. Дослідні зразки

Перший дослідний зразок призначений для перевірки рішень, виявлення особливостей роботи й отримання даних для подальшого доопрацювання. Зміни після випробувань можуть бути нормальною частиною розроблення й самі собою не доводять його неналежного виконання. Водночас кожен виявлений недолік потребує розбору причин. Дослідницький характер проєкту не скасовує вимог до погодженого результату й добросовісності інженерної роботи. Слід розрізняти нову отриману інформацію, зміну вихідних вимог і помилку, виявлену під час перевірки.

8.3. Перехід до серійного обладнання

Розроблення серійного обладнання зазвичай здійснюється послідовно. Як правило, цей процес включає: інженерну концепцію; попередні розрахунки; дослідно-конструкторські роботи; виготовлення дослідного зразка; випробування; внесення змін; виготовлення дослідної партії; експлуатацію дослідної партії; аналіз зауважень; остаточне коригування конструкції; підготовку серійної документації. Тому серійна конструкція є результатом накопиченого практичного досвіду, а не лише розрахунків, виконаних до виготовлення першого примірника.

8.4. Науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи

Якщо метою проєкту є отримання нових знань, перевірка наукової гіпотези, розроблення нової технології, дослідження фізичних або хімічних процесів чи створення принципово нового обладнання, такі роботи належать до науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Слід враховувати, що результати таких робіт не завжди можуть бути заздалегідь визначені з високим ступенем точності. Саме проведення досліджень є метою відповідного етапу проєкту.

8.5. Поетапність виконання НДДКР

Роботи дослідницького характеру рекомендовано виконувати поетапно. Після завершення кожного етапу сторони оцінюють отримані результати й приймають рішення щодо доцільності переходу до наступного етапу. Такий підхід дає змогу істотно знизити технічні й фінансові ризики обох сторін.

8.6. Право на завершення співпраці після етапу

Після завершення кожного етапу дослідницьких або дослідно-конструкторських робіт як Замовник, так і Виконавець має право відмовитися від подальшого продовження проєкту. Таке рішення може бути зумовлене: отриманими технічними результатами; зміною економічної доцільності; зміною законодавства; зміною пріоритетів проєкту; недостатністю фінансування; високим завантаженням однієї зі сторін; виходом подальших робіт за межі професійної компетенції Виконавця; відсутністю в Замовника необхідних фахівців для подальшого супроводу проєкту; іншими об’єктивними обставинами. За можливості сторонам рекомендовано інформувати одна одну про причини прийнятого рішення.

Така відкритість сприяє збереженню ділової репутації, взаємної професійної поваги й створює передумови для подальшої співпраці за іншими проєктами.

8.7. Зміна характеру інженерного завдання

Під час досліджень може з’ясуватися, що початкове інженерне завдання було сформульоване неповно або потребує принципово іншого підходу. У таких випадках продовження проєкту може потребувати постановки нового інженерного завдання, додаткових досліджень або зміни початкового технічного завдання. Такі роботи рекомендовано розглядати як самостійний етап проєкту.

8.8. Отримання негативного результату

У дослідницьких проєктах негативний результат також є результатом інженерної діяльності. Встановлення неможливості реалізації певного технічного рішення, підтверджене розрахунками, експериментами або випробуваннями, дає змогу уникнути значно більших витрат на подальших етапах проєкту. Тому отримання негативного результату саме собою не свідчить про неналежне виконання інженерних робіт.

8.9. Практична цінність проміжних результатів

Навіть якщо дослідницький проєкт не привів до досягнення початкової мети, отримані під час роботи розрахунки, експериментальні дані, результати випробувань, виявлені закономірності й технічні висновки можуть мати самостійну інженерну цінність і надалі використовуватися сторонами в обсязі, передбаченому досягнутими угодами.

8.10. Принцип поступового накопичення інженерних знань

Розроблення нової техніки є процесом послідовного зменшення технічної невизначеності. Кожен виконаний етап дає змогу замінити припущення інженерно підтвердженими даними, уточнити прийняті рішення й підвищити надійність наступних етапів проєктування. Саме тому в проєктах дослідницького характеру неможливо повністю замінити дослідно-конструкторські роботи попередніми розрахунками або теоретичним аналізом.

9.1. Загальні положення

Під час реалізації проєктів, що фінансуються за рахунок грантів, інвестицій, державних програм або інших цільових джерел фінансування, організація інженерних робіт має низку особливостей, які рекомендовано враховувати ще до початку проєктування. У багатьох випадках строки отримання фінансування, вимоги інвесторів та очікування Замовника істотно відрізняються від реальної тривалості інженерного розроблення й виготовлення нового обладнання. Своєчасне розуміння таких особливостей дає змогу значно знизити технічні, організаційні й фінансові ризики проєкту.

9.2. Попереднє інженерне опрацювання проєкту

До подання заявок на фінансування рекомендовано якомога повніше виконати попереднє інженерне опрацювання проєкту. Бажано заздалегідь визначити: загальну концепцію обладнання; передбачуване компонування; основні технічні характеристики; виробничі обмеження; необхідні комунікації; орієнтовні строки розроблення; орієнтовні строки виготовлення; склад основного обладнання; перелік критично важливих покупних компонентів. Така робота дає змогу значно підвищити реалістичність подальшого проєкту.

9.3. Інженерна готовність проєкту й презентаційні матеріали

Слід розрізняти інженерну готовність проєкту та якість його презентаційних матеріалів. Красиві зображення, тривимірні моделі, рекламні візуалізації й демонстраційні матеріали самі собою не свідчать про завершеність інженерної розробки. Водночас якісно опрацьований інженерний проєкт може ще не супроводжуватися ефектними презентаційними матеріалами. Тому під час оцінювання ступеня готовності проєкту рекомендовано враховувати передусім рівень інженерного опрацювання, а не якість його візуального подання.

9.4. Неприпустимість імітації інженерної готовності

На практиці трапляються ситуації, коли деталізовані зображення обладнання використовуються винятково для створення враження високого ступеня готовності проєкту за відсутності достатнього інженерного опрацювання. Такий підхід створює значні ризики як для Замовника, так і для інвесторів, оскільки після отримання фінансування може з’ясуватися, що інженерне розроблення фактично ще не починалося або потребує істотно більшого обсягу робіт, ніж передбачалося спочатку. Інженерна документація має відображати реальний ступінь готовності проєкту.

9.5. Повнота вихідних даних

До початку проєктування рекомендовано якомога повніше з’ясувати умови майбутньої експлуатації обладнання. Особливу увагу рекомендовано приділяти: розмірам виробничого майданчика; можливості розміщення обладнання; транспортним обмеженням; доступності інженерних комунікацій; обмеженням тепловиділення; можливостям відведення тепла; електропостачанню; водопостачанню; вентиляції; екологічним обмеженням; вимогам промислової безпеки; можливостям обслуговування обладнання. Недостатнє опрацювання таких питань може призвести до потреби істотного перероблення проєкту вже після завершення основних інженерних робіт.

9.6. Участь фахівців Замовника

Під час підготовки технічного завдання рекомендовано залучати фахівців Замовника, які мають достатню інформацію про виробничий майданчик, наявні обмеження й передбачувані умови експлуатації обладнання. Якщо таких фахівців немає, доцільно організувати їхню участь ще до початку інженерного проєктування або передбачити окремий етап обстеження об’єкта.

9.7. Критично важливі комплектувальні вироби

Під час розроблення нового обладнання рекомендовано заздалегідь визначити перелік компонентів, строки виготовлення або постачання яких можуть істотно вплинути на загальний графік реалізації проєкту. До таких компонентів можуть належати: обладнання спеціального призначення; високотемпературна арматура; обладнання високого тиску; спеціалізовані матеріали; нестандартні комплектувальні вироби; обладнання з обмеженим числом виробників; інші вироби з тривалими строками виготовлення. До завершення інженерного розроблення нерідко неможливо визначити остаточні характеристики таких компонентів та оформити їхнє замовлення.

Тому фактичні строки реалізації проєкту можуть визначатися не лише тривалістю проєктування й виготовлення обладнання, а й часом постачання окремих критично важливих елементів.

9.8. Планування календарних строків

Під час визначення загального строку реалізації проєкту рекомендовано враховувати: тривалість інженерного розроблення; строки погоджень; строки виготовлення; строки постачання покупних компонентів; строки доставки; монтаж; пусконалагоджувальні роботи; випробування; можливе коригування обладнання за результатами випробувань. Недооцінка будь-якого з перелічених етапів здатна істотно вплинути на загальний графік проєкту.

9.9. Послідовність фінансування

Бажано, щоб інженерне опрацювання проєкту виконувалося до початку основних виробничих робіт. Спроба одночасно розробляти конструкцію, закуповувати обладнання, організовувати виробництво й виконувати монтаж значно збільшує ймовірність організаційних помилок, додаткових витрат і порушення календарних строків.

9.10. Практичний принцип інженерного планування

Своєчасне інженерне опрацювання допомагає уникнути багаторазово більших витрат на виготовлення, монтаж і подальші зміни. Значення такої підготовки оцінюється за відверненими проблемами й отриманими даними, а не за універсальним числовим коефіцієнтом. Це практичне спостереження, а не розрахункова залежність і не обіцянка певної економії для будь-якого проєкту. Оцінювання витрат виконується стосовно конкретного завдання.

9.11. Час інженерного розроблення

Іншим відомим практичним правилом був принцип «мінус година — плюс доба». Він відображає спостереження, згідно з яким кожна година, штучно заощаджена за рахунок необґрунтованого скорочення часу інженерного розроблення, здатна призвести до значно більших втрат часу у виробництві внаслідок виправлення помилок, виготовлення нових деталей, повторного складання, додаткових випробувань та інших позапланових робіт. Як і попереднє правило, цей принцип не є математичним законом, а становить багаторічне практичне спостереження інженерів експериментальних виробництв.

9.12. Загальний висновок

Інженерне розроблення нової техніки є одним із найважливіших етапів реалізації інноваційного проєкту. Практика показує, що якісне попереднє інженерне опрацювання, своєчасне виявлення обмежень, реалістичне планування строків і добросовісна взаємодія всіх учасників проєкту значно підвищують ймовірність успішної реалізації проєкту незалежно від джерела його фінансування.

10.1. Системний підхід

Сучасні інженерні проєкти є сукупністю взаємопов’язаних технічних рішень. Робота кожного окремого вузла обладнання впливає на роботу інших вузлів і всього технологічного процесу загалом. Тому під час проєктування Виконавець розглядає об’єкт не як набір окремих деталей або механізмів, а як єдину інженерну систему.

10.2. Взаємозалежність етапів проєктування

Кожен наступний етап інженерної розробки ґрунтується на результатах попередніх етапів. Зміна характеристик одного елемента системи може спричинити потребу зміни інших елементів проєкту. Така взаємозалежність є нормальною властивістю складних інженерних систем. Тому оцінювання наслідків змін має виконуватися стосовно всієї системи, а не лише безпосередньо змінюваного вузла.

10.3. Якість вихідних даних

Якість інженерного рішення безпосередньо залежить від якості вихідних даних, покладених в основу проєктування. Якщо згодом з’ясовується, що вихідні дані були неповними, неточними або істотно змінилися, це може потребувати повного або часткового перегляду раніше розроблених технічних рішень. Така ситуація не свідчить про недоліки інженерної розробки, а є наслідком зміни вихідних умов.

10.4. Взаємозалежність технологічних етапів

У багатьох технологічних процесах характеристики продукту, отримуваного на попередньому етапі, є вихідними даними для проєктування наступного обладнання. Якщо фактичні характеристики продукту істотно відрізняються від початково передбачуваних, наступні стадії технологічного ланцюжка можуть потребувати повного перероблення. При цьому якість роботи наступних етапів об’єктивно обмежується якістю роботи попередніх.

10.5. Зміна інженерного завдання

Слід розрізняти: доопрацювання наявного технічного рішення; і постановку нового інженерного завдання. Якщо в процесі реалізації проєкту з’ясовується, що проблема пов’язана не з раніше розробленою конструкцією, а з недостатньою вивченістю фізичних, хімічних або технологічних процесів, подальша робота може потребувати самостійних досліджень. У таких випадках предмет інженерної діяльності фактично змінюється. Тому такі роботи рекомендовано розглядати як окремий етап проєкту.

10.6. Дослідницький характер нових завдань

Під час розроблення нових технологій та обладнання нерідко виникають завдання, які неможливо розв’язати лише на підставі наявних розрахунків або раніше накопиченого досвіду. Для їхнього розв’язання можуть знадобитися: експериментальні дослідження; виготовлення дослідних зразків; лабораторні випробування; зміна технології; уточнення фізичних моделей; повторний інженерний аналіз. Такі роботи є самостійним видом інженерної діяльності.

10.7. Наявність виробу й наявність технології

Слід розрізняти наявність готового промислового виробу й наявність технології його створення. Наявність працездатного промислового зразка, створеного іншим розробником або виробником, ще не означає можливості його відтворення. За відсутності доступу до докладної конструкторської документації, інженерних розрахунків, результатів випробувань, технологічних регламентів та обґрунтування прийнятих технічних рішень розробникові нерідко доводиться самостійно проходити значну частину дослідницького й дослідно-конструкторського шляху, раніше пройденого творцями цього обладнання. Із цієї причини реверс-інжиніринг складного обладнання за трудомісткістю нерідко наближається до розроблення власного виробу, а в окремих випадках може виявитися ще складнішим інженерним завданням.

10.8. Межі інженерної відповідальності

Виконавець не зобов’язаний автоматично брати на себе розв’язання проблем, які виникають у суміжних частинах проєкту, якщо таких робіт не було в початковому технічному завданні й вони потребують самостійних досліджень або розроблення нової технології. У таких випадках сторони спільно визначають подальший порядок виконання робіт.

10.9. Послідовність інженерного розроблення

Під час проєктування складних систем рекомендовано дотримуватися послідовності інженерного розроблення. Спроба одночасно змінювати кілька взаємопов’язаних елементів системи без перевірки проміжних результатів значно збільшує ймовірність появи важковиявних помилок та ускладнює пошук їхніх причин. Тому в більшості випадків переважним є поетапне уточнення конструкції з послідовною перевіркою кожного прийнятого інженерного рішення.

10.10. Загальний принцип системної інженерії

Основним завданням системного підходу є не пошук локально найкращого рішення для окремого вузла, а забезпечення найкращої роботи всієї інженерної системи загалом. Тому окремі елементи конструкції можуть свідомо виконуватися не максимально ефективними самі собою, якщо це забезпечує вищу ефективність, надійність, технологічність або економічну доцільність усієї системи.

11.1. Загальні положення

Ці принципи не є нормативними вимогами, математичними законами або обов’язковими правилами проєктування. Вони становлять узагальнення багаторічного практичного досвіду інженерної діяльності, накопиченого Виконавцем, а також інженерних підходів, що сформувалися у практиці розроблення експериментального й нестандартного обладнання. Зазначені принципи Виконавець використовує як орієнтири під час прийняття інженерних рішень.

11.2. Принцип системного оптимуму

Оптимальним вважається не рішення, що забезпечує найкращий результат за одним окремо взятим параметром, а рішення, що забезпечує найкращий загальний результат для всієї інженерної системи. Зміна умов експлуатації, вимог Замовника, вартості матеріалів, виробничих можливостей або інших вихідних даних може спричинити зміну оптимального інженерного рішення. Тому оптимальність конструкції завжди розглядається стосовно конкретних умов проєкту.

11.3. Принцип якості вихідних даних

Якість інженерного рішення не може стійко перевищувати якість вихідних даних, покладених в основу проєктування. Неточні, неповні або помилкові вихідні дані неминуче збільшують технічні ризики проєкту й імовірність подальших змін конструкції.

11.4. Принцип послідовного розроблення

Кожен наступний етап інженерної розробки ґрунтується на результатах попередніх етапів. Тому помилки, допущені на ранніх стадіях проєкту, здатні багаторазово збільшити трудомісткість подальших робіт. Своєчасне виявлення таких помилок зазвичай потребує значно менших витрат, ніж їхнє усунення після виготовлення обладнання.

11.5. Принцип інженерної достатності

Мета інженерного розроблення полягає не у створенні максимально складної конструкції, а в пошуку рішення, яке найбільше відповідає вимогам конкретного проєкту. Надмірна складність конструкції так само небажана, як і її недостатнє опрацювання.

11.6. Принцип дослідної перевірки

Під час розроблення принципово нової техніки розрахунки й моделювання не можуть повністю замінити експериментальної перевірки. Дослідний зразок є не підтвердженням завершення проєктування, а інструментом подальшого накопичення інженерних знань.

11.7. Принцип негативного результату

Негативний результат досліджень також має інженерну цінність. Своєчасне встановлення неможливості реалізації певного технічного рішення дає змогу уникнути значно більших витрат на подальших етапах розроблення.

11.8. Принцип інженерного часу

Практичний досвід показує, що необґрунтоване скорочення часу інженерного розроблення нерідко призводить до значно більших втрат часу під час виготовлення, монтажу, випробувань і введення обладнання в експлуатацію. Серед інженерів експериментальних виробництв існувало емпіричне правило: «Мінус година на проєктуванні — плюс доба у виробництві». Цей принцип відображає багаторічні практичні спостереження й підкреслює високу цінність якісної інженерної підготовки проєкту.

11.9. Принцип інженерної економії

Відмова від необхідного інженерного опрацювання здатна перенести витрати на подальші етапи, де виправлення стають значно складнішими. Цей принцип застосовується як орієнтир під час обговорення обсягу розроблення, а не як універсальний коефіцієнт вартості помилки. Необхідні розрахунки, перевірки й випробування визначаються умовами проєкту. Заощаджувати слід не на розумінні завдання, а на справді непотрібних діях і надмірній складності рішення.

11.10. Принцип професійної спеціалізації

Сучасні інженерні проєкти потребують участі фахівців різних напрямів. Тому залучення додаткових фахівців слід розглядати не як недолік проєкту, а як природний наслідок високої складності сучасних технічних систем.

11.11. Принцип поваги до професійних меж

Виконавець бере на себе відповідальність лише за ті інженерні рішення, які входять до погодженого обсягу робіт і відповідають його професійній компетенції. Передавання Виконавцеві додаткових функцій без їхнього попереднього погодження може спричинити зниження якості виконання початкових завдань. Тому зміну ролі Виконавця рекомендовано оформлювати окремою угодою сторін.

11.12. Принцип безперервного накопичення досвіду

Кожен виконаний проєкт незалежно від його масштабу й кінцевого результату розширює інженерний досвід Виконавця. Накопичені знання використовуються під час подальших розробок у межах, що не порушують зобов’язань щодо конфіденційності та інтелектуальної власності перед попередніми Замовниками.

11.13. Принцип інженерної чесності

Якщо під час виконання проєкту Виконавець доходить обґрунтованого висновку, що початково обране технічне рішення є неоптимальним або помилковим, він зобов’язаний повідомити про це Замовника незалежно від того, на якому етапі перебуває проєкт. Виправлення своєчасно виявленої інженерної помилки слід розглядати як вияв професійної відповідальності, а не як недолік кваліфікації.

12.1. Загальні принципи співпраці

Основною метою взаємодії сторін є отримання технічно обґрунтованого інженерного результату за дотримання взаємної поваги, професійної незалежності й добросовісного виконання взятих на себе зобов’язань. Довгострокова співпраця ґрунтується передусім на довірі, професійній репутації й розумінні особливостей інженерної діяльності.

12.2. Незалежний статус Виконавця

Виконавець здійснює діяльність як незалежний інженерний фахівець. Він самостійно визначає організацію своєї професійної діяльності, приймає рішення щодо вибору проєктів, розподілу власного робочого часу й порядку виконання взятих на себе зобов’язань. Виконавець не є працівником Замовника й автоматично не входить до організаційної структури підприємства.

12.3. Характер участі у проєкті

Виконавець залучається для розв’язання погодженого кола інженерних завдань. При цьому Виконавець автоматично не бере на себе функцій: керівника проєкту; технічного директора; керівника інженерної групи; виробничого керівника; комерційного консультанта; особи, що приймає управлінські рішення; підприємця, який бере участь у комерційному ризику проєкту, якщо такі обов’язки не погоджені сторонами окремо.

12.4. Підприємницький ризик

Слід розрізняти інженерну відповідальність і підприємницький ризик. Виконавець відповідає за якість прийнятих інженерних рішень у межах погодженого обсягу робіт. Комерційний успіх проєкту, питання фінансування, організація виробництва, збут продукції, інвестиційна привабливість, окупність та інші питання підприємницької діяльності належать до компетенції Замовника або інших учасників проєкту. Якщо сторони зацікавлені в глибшій участі Виконавця в долі проєкту, така форма співпраці оформлюється окремою угодою. Вона може передбачати: участь у капіталі підприємства; отримання частки у створюваному бізнесі; участь у розподілі прибутку; довгостроковий технічний супровід; інші форми стратегічного партнерства.

12.5. Зміна характеру співпраці

У міру розвитку проєкту характер участі Виконавця може змінюватися. Однак такі зміни не відбуваються автоматично. Розширення повноважень, зміна обов’язків, передавання управлінських функцій або перехід до іншої форми співпраці потребують окремого погодження сторін.

12.6. Професійна довіра

Виконавець розглядає взаємну довіру як один із найважливіших чинників успішної інженерної роботи. Довіра формується не обіцянками, а послідовним виконанням взятих на себе зобов’язань, відкритим обговоренням проблем, що виникають, і повагою до професійної компетенції кожної зі сторін.

12.7. Професійна репутація

Виконавець розглядає власну професійну репутацію як один із найцінніших результатів багаторічної інженерної діяльності. Тому під час прийняття технічних рішень пріоритет завжди надається інженерній добросовісності, навіть якщо це потребує додаткових обговорень, зміни початкових рішень або відмови від технічно необґрунтованих пропозицій.

12.8. Основа довгострокової співпраці

Практика показує, що найуспішнішими є проєкти, у яких між Замовником і Виконавцем складаються відносини довгострокового професійного партнерства. Такі відносини ґрунтуються не на формальному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а на взаємній повазі до професійної компетенції, відкритому обміні інформацією й розумінні спільної мети проєкту. При цьому кожна сторона зберігає самостійність у межах своєї професійної відповідальності.

12.9. Добровільність співпраці

Як Замовник вільний у виборі Виконавця, так і Виконавець вільний у виборі проєктів, що відповідають його професійній спеціалізації, наявним ресурсам і прийнятій організації роботи. Тому продовження співпраці завжди ґрунтується на взаємній згоді сторін. Саме така модель взаємодії дає змогу зберігати високий професійний рівень виконуваних інженерних робіт.

12.10. Постійний інженерний супровід

За окремою домовленістю можливий постійний інженерний супровід зі щомісячною оплатою, зокрема й у періоди без активного проєкту. Станом на 23 вересня 2026 року мінімальна вартість входу в цей формат становить 3000 грн на місяць. Зазначена сума є мінімальним порогом початку регулярної співпраці, а не універсальним тарифом і не пакетом необмежених інженерних послуг. Конкретний склад участі, режим взаємодії, потрібна оперативність, пріоритет, обсяг поточних питань і підсумкова вартість погоджуються із Замовником індивідуально. Регулярне спілкування дає змогу зберігати контекст підприємства й заздалегідь обдумувати завдання, що виникають. Такий формат передбачає пріоритетну увагу, але не ексклюзивність і не необмежений обсяг нових проєктних робіт. Нові розробки, розрахунки, зміни конструкції та інші самостійні роботи оцінюються окремо. Склад вихідних файлів, що передаються, також не визначається самою лише назвою моделі супроводу.

13.1. Призначення цього документа

Цей документ не є вичерпним описом усіх можливих варіантів взаємодії між Замовником і Виконавцем. Його основна мета — сформувати єдине розуміння принципів інженерної співпраці, розподілу відповідальності й організації виконання робіт ще до початку реалізації проєкту. Документ рекомендовано розглядати як основу для конструктивної взаємодії сторін, а не як засіб обмеження ініціативи або пошуку формальних підстав для виникнення розбіжностей.

13.2. Індивідуальний характер кожного проєкту

Кожен інженерний проєкт має власні особливості. Тому конкретний склад виконуваних робіт, розподіл обов’язків, строки, вартість, форми взаємодії та інші умови визначаються стосовно кожного проєкту окремо. Цей документ описує загальні принципи взаємодії, але не замінює технічного завдання, договору, комерційної пропозиції або інших документів, що регулюють конкретний проєкт.

13.3. Розвиток цього документа

Цей документ створено на основі практичного досвіду виконання інженерних проєктів різної складності. У міру накопичення нового досвіду, зміни технологій, появи нових форм взаємодії із Замовниками й розвитку інженерної практики окремі положення документа можуть уточнюватися, розширюватися або доповнюватися. Кожна нова редакція відображає накопичений практичний досвід, однак не змінює умов раніше укладених угод, якщо сторони письмово не домовилися про інше.

13.4. Відкриті джерела інформації

Виконавець веде відкриту професійну діяльність і за можливості публікує матеріали, присвячені питанням інженерного проєктування, розроблення нестандартного обладнання, технологій, фізичних і хімічних процесів, а також практиці розв’язання інженерних завдань. На запит Замовника можуть бути надані посилання на: офіційний сайт; професійний блог; відеоканал; публікації; статті; доповіді; інші відкриті матеріали. Ознайомлення з ними дає змогу краще зрозуміти професійний підхід Виконавця, його спеціалізацію й використовувані інженерні принципи.

13.5. Обмеження відкритих публікацій

Слід враховувати, що відкриті публікації відображають лише частину професійної діяльності Виконавця. Значна частина виконаних проєктів не може бути опублікована повністю або не публікується взагалі внаслідок: угод про конфіденційність (NDA); договірних зобов’язань; вимог комерційної таємниці; зобов’язань перед попередніми Замовниками; інших обмежень, прийнятих Виконавцем. Тому відсутність відомостей про будь-який напрям діяльності у відкритих джерелах сама собою не означає відсутності відповідного практичного досвіду.

13.6. Конфіденційність як елемент професійної репутації

Виконавець розглядає дотримання зобов’язань щодо конфіденційності перед попередніми Замовниками як один із найважливіших елементів своєї професійної репутації. Саме тому кожен новий Замовник має право розраховувати на аналогічне ставлення до інформації, отриманої під час спільної роботи.

13.7. Професійний розвиток

Виконавець постійно вдосконалює професійні знання, вивчає сучасні технології, інженерні методи, нові матеріали й обладнання. При цьому накопичений практичний досвід розглядається як не менш важливе джерело інженерних знань, ніж теоретична підготовка. Поєднання фундаментальної освіти, практичного досвіду й постійного професійного розвитку дає змогу знаходити технічні рішення для завдань, які не мають готових типових аналогів.

13.8. Пріоритет взаємної поваги

Практика показує, що найуспішнішими є проєкти, у яких сторони розглядають одна одну як професійних партнерів, об’єднаних спільним інженерним завданням. Взаємна повага, добросовісність, своєчасний обмін інформацією й розуміння особливостей інженерної діяльності дають змогу значно підвищити ймовірність успішної реалізації навіть найскладніших проєктів.

13.9. Прикінцеве положення

Виконавець розглядає кожен новий проєкт як можливість спільного пошуку найкращого інженерного рішення. Цей документ не має на меті формалізувати всі можливі ситуації, що виникають у процесі розроблення нової техніки. Його основне завдання — заздалегідь визначити принципи взаємодії, які дають змогу сторонам зосередитися не на розв’язанні організаційних питань, а на досягненні якісного інженерного результату.